Автор revgurnal
Червень 26, 2015
Коментуйте

Голова Миколаївської РДА Ярослав Папуга: Зміни потрібні

Голова ГО «Національна революція» Богдан Каспер розмовляє про перспективи Миколаївського району із головою Миколаївської районної державної адміністрації Ярославою Папугою.

 папуга

Пане Ярославе, сьогодні на устах у всіх питання децентралізації. Перші кроки – це укрупнення місцевих рад. Як Ви вважаєте, сьогодні це укрупнення проходить безболісно? Чи у місцевих рад і громад є бажання об’єднуватися, чи цей процес відбувається у добровільно-примусовому порядку?

Укрупнення зараз ще не проходить. Поки про що відбувається процес обговорення того процесу. На даний час мова йде тільки про перспективні плани, і ніякого об’єднання чи укрупнення не відбувається. У принципі, як на мене зміни потрібні. Передача ресурсів і фінансів на місця потрібна для того, щоб громади були спроможні.

Думаю, що нічого не потрібно вигадувати, дивитися так, як у Польщі.

Ідеальної системи немає, але дивитися можна.

30 червня на черговій сесії Львівської обласної ради знову питання про проект Перспективного плану об’єднання громад має ставитися. Бо до цього часу, як заявляв голова Львівської ОДА, пройшли обговорення у районних адміністраціях і радах, є протоколи громадських слухань, сходів села. Тобто є, які бажають і які не бажають. Але є й таке, що після укрупнення ще нема законодавчої бази.

Так, насправді, ще багато чого невідомо. Є закон про об’єднання територіальних громад, є методика. Зрозуміло, що воно за собою стільки викличе змін. Це і в галузі, медицини, освіти, культури. Дуже багато питань ще незрозуміло, на які не завжди можеш дати відповідь, як воно насправді далі буде. Але такі зміни насправді потрібні. Коли є сільські ради, у яких проживає 500, 600 людей чи до тисячі то вони не мають перспективи.

Але, тим не менше є й таке. що сільські голови підбурюють людей, що, мовляв, якщо на території їхнього села не буде сільської ради, то можуть школу закрити, ФАПи і т.д.

Кінцевою метою тієї реформи мало б бути, щоб кожен житель району, області чи країни отримав якісні послуги (освітні, медичні, адміністративні тощо). Для того і планується залишати в кожному адміністративному пункті старосту, який би займався видачею довідок у сільській раді. Це зовсім не означає, що коли школа має десять чи 15 учнів і працює з двома чи трьома учнями в класі, це означає, що ці заняття якісніші ніж там, де є 100 учнів. Головне – це якісний кінцевий результат – як навчити ту дитину чи надати медичні послуги тій людині. Це не означає, що коли в тому селі буде сільська рада, навіть у найвіддаленішому, то будуть переваги.

Чи є у вашому районі такі сільські ради, які не виявили бажання об’єднатися?

Настрої дуже різні. Насправді на даний час є самодостатні сільські ради, які швидше очікують, приглядаються, які мають свій бюджет. Є й такі, що ледь вистачає а то й не вистачає на зарплату працівникам сільської ради. Там, де ситуація сутужна, ті сільські ради готові об’єднуватися, приєднуватися, бо вони ледь виживають. Там, де себе чують краще у фінансовому плані сільські ради, там вони більше приглядаються. Це закономірно.

Ви, як голова райдержадміністрації, в чому вбачаєте розвиток району – в аграрному господарстві, в виробництві?

Наш район – це традиційно будівельний район. Для нас суттєве значення має будівельна галузь. Також має умови для розвитку сільське господарство, хоча останнім часом ситуація погіршилася.

Чи у вашій районній адміністрації є програми або розроблені, а ще не прийняті, з підтримку розвитку малого та середнього бізнесу?

Програми є, але звичайно більше інформаційні. Наші підприємці, наші виробники беруть участь у ярмарках мали можливість себе показати. Тобто якісь заходи робляться, але на той загальний економічний стан у районі впливає загальна економічна ситуація в країні. Тобто збудувати в межах окремого району неможливо. Але треба робити, і стараємося робити, вирішувати проблеми.

Саме малий і середній бізнес мав би бути основним наповнювачем бюджету. Як є сьогодні?

Якщо говорити про район, то в місцевих бюджетах це ПДФО, це акцизний збір. Ситуація добра, коли люди працюють на роботах, коли мають зарплати. А більшість підприємств у нас – це малий та середній бізнес. Більшість людей працює в бюджетній сфері, в тій же торгівлі, чи в сільському господарстві. Звичайно, вони є основою. Завдання влади – по можливості підтримати, не дати пропасти. Головне – не перешкоджати і створювати умови для розвитку.

Чи ваш район бере участь у програмах і конкурсах грантових?

Так, ми подаємо. Беремо участь в обласному конкурсі мікропроектів. Наші об’єкти соціальної сфери району подали участь на державний конкурс, у Фонд регіонального розвитку. Там де маємо можливість, там подаємо. Американське посольство проводило конкурс на об’єкти туризму, культури. Ми там теж подати документи. Там треба вкласти кошти, зробити певні роботи. У нас є певні оборонні об’єкти часів Першої світової війни. Заявки подали, чекаємо результатів. Пропозиції подали, є у нас переможці. Зокрема, в обласному конкурсі мікропроектів і Роздільська школа, і школа в Миколаєві. Тобто, працюємо, стараємося в усіх напрямках гроші притягувати.

Які першочергові проблеми треба вирішувати в районі, крім, звичайно, доріг, бо дороги в усіх районах нікудишні?

Того року. як на мене, навіть у тій ситуації, в якій ми знаходимося, увага до доріг посилена, більшість коштів йде на дороги. З обласного бюджету виділені кошти на дорогу Розділ – Жирова. Зараз вона робиться. там є зауваження, треба покращувати, але роботи йдуть активно.

Основне. щоб кошти були використані ефективно. Як практика показує, до Євро-2012 будували дорогу і ця дорога набагато нижчої якості, але чомусь більшої вартості, ніж за кордоном.

Питання є. Це питання з відведенням води, якщо не буде водовідведення , то дороги просто пропадуть за 2 – 3 роки, і шкода буде тих витрачених коштів і зусиль. Те, що все одно роботи робити ті потрібно. Є дороги, до яких років 5 ­ 10 ніхто не дивився, там фактично не дороги. Напрямки. Навіть той самий ямковий ремонт, який проводиться, хоч на нього і нарікають, заслужено нарікають, дає можливість тими дорогами проїхати. Там де того не робиться. там взагалі катастрофа. Плюс сільські ради, особливо ті, що заможні, зі свого бюджету виділяють кошти на утримання доріг. Дива Львівщина не зробить. Європейські дороги в нас не стануть, зрозуміло. Але хоча б підремонтувати, щоб вони були придатними, щоб ними їздили машини.

А сільське господарство як у вас – приватний сектор?

У нас є і іноземні. У нас є німецькі, які працюють у Пісочній. У них врожайність досить вища. Вони запрошують іноземних фахівців агрокультури. Вони приїжджають, беруть грунти, знають, які треба вносити добрива і показують суттєво кращі результати, ніж наші місцеві виробники. Це все на науковому рівні.

А що буде з нашими індивідуальними господарствами, які практично тільки на себе працюють?

Знову ж таки ситуація різна. Мова йде про тих людей, які просто для себе працюють, для прогодування. Є й за фермерські господарства. й за наших місцевих виробників, які отримують прибуток. Скажімо, площа землі, яка засіяна різними культурами, вона приблизно відповідає тій, що минулого року. Де в нас є спад, це в тваринництві.

Чи у вас налагоджено питання переробки молока?

У нас є тільки молокоприймальні пункти. Раніше був молокопререробний завод біля Миколаєва, був ще один, але вони роками не діють. Просто по селах молокоприймальні пункти, які перевозять молоко в інші райони.

Дякую за розмову.

 

Прокоментуйте...
Бажаєте аватар? Завантажте на gravatar!