Автор revgurnal
Червень 17, 2015
Коментуйте

Володимир Ременяк: У моєму розумінні громада – це щось таке родинне

        городок

У межах проекту «Перспективи територіальних громад» голова ради громадського об’єднання «Національна революція» Богдан Каспер провів розмову з головою Городоцької райдержадміністрації Володимиром Ременяком.

         Сьогодні усі обговорюють питання перспективного об’єднання територіальних громад, зокрема, шляхом децентралізації. Стоїть першим питання добровільне укрупнення місцевих громад. Як у вашому районі цей процес проходить? Чи насправді цього хочуть люди і голови сільських, селищних рад?

         Почну з того, що я думаю і як вважаю. Колись ще ми поверталися з Майдану з моїм добрим товаришем селищним головою Великого Любеня. Я сам є мешканцем Великого Любеня. Зараз мій товариш перебуває в зоні АТО у складі Третього батальйону територіальної оборони. Степан – чоловік завжди такий натхненний. Він розповідав про польський досвід об’єднання громад, добре розумівся на цьому питанні, тому що був викладачем у Львівському національному університетів «Львівська політехніка», стажувався в Польщі. Мені було цікаво слухати. На той час я навіть не думав, що буду займатися цим питанням, оскільки не був тоді в державному апараті. Про це я вперше тоді почув і вже навіть із його переконання захопився тією думкою.

         З тими процесами я став дотичний у силу виконання службових обов’язків. Переконаний, що іншого підходу не може бути. Зрозуміло, якщо на місцях є ініціативні люди, якщо вони хочуть самостійно ефективно використовувати фінанси, то їм потрібно для того створити ефективні органи управління. Потрібно створити такі органи управління, яких було б достатньо, щоб приймати рішення. А з іншої сторони, вони би мали управляти тією територією і тією громадою, яка би була самодостатньою для того, щоб утримувати такий апарат.

         Тому коли ми формували перспективні плани, то ми відштовхувалися від того, що це має бути територія самодостатня для того, щоб утримувати апарат управління, територія, яка би мала достатньо ресурсу для розвитку. З іншої сторони, це би не мала бути територія аж надто велика, тому що у моєму розумінні громада це щось таке родинне, це щось таке компактне, це щось таке, що вже мало якісь попередні історичні, економічні зв’язки. Тому що село, яке розташоване на одному кінці району, і село, яке розташоване на іншому кінці району, назвати мешканців цих сіл однією громадою доволі складно.

 

         Як загалом відбувається цей процес – болісно чи безболісно?

         Будь-який процес, який пов’язаний зі змінами і реформами, відбувається однозначно болісно. Чим більше ми починаємо обговорювати ці речі, чим більше учасників дискусій, чим більше думок, тим болісніше він іде. Тому що коли ми залучали на попередньому етапі керівництво районної ради, деяких депутатів, сільських голів, актив сіл, то ми могли швидше виокремити той формат перспективного плану, який ми подавали на затвердження в Львівську обласну державну адміністрацію. Чим далі до того процесу залучали більшу кількість учасників, тим більше форматів вимальовувалося, і кожен стоїть на переконанні, що саме та конфігурація, яку він подає, є єдино правильною й інших підходів не може бути. Я ще раніше дійшов до такого висновку і спілкуючись з нашими мешканцями району, що люди дуже би хотіли, щоб такий план, така мапа були розроблені на основі наукових підходів, математичних підрахунків, серйозної скрупульозної роботи інституцій, що мають фах розробляти такі перспективні плани і вже готові були скинути сюди на місця для обговорення у деталях. Тоді люди б сказали: «Так. Це робили науковці. Вони обрахували, дати нам певні нормативні цифри, показали параметри, за якими вони вбачають, чи така громада спроможна чи ні, чи вона може розвиватися. Але вони сидять далеко і не бачать, що наша річечка так тече, що унеможливлює об’єднання в такому форматі». Уже в деталях вони би виправляли. Тоді, я вважав би, що принцип добровільності мав би полягати в тому. що правильно розроблені перспективні плани на основі серйозних наукових підходів, методик, були сприйняті і зрозумілі громадою сіл.

 

         Тоді було б показано, який ефект від цього, адже йдеться про укрупнення, а який ефект від цього ніхто сьогодні про це ще не говорить.

         Так, тому що ми не можемо перекласти роль просвітницької установи на дядька, який гарно обробляє землю. Він не може правильно намалювати об’єднану громаду. Дядькові бракує досвіду і знань. Він може зрозуміти, якщо це буде переконливо і аргументовано, або не погодити, якщо з його точки зору, те, що вони намалювали, – це гола теорія і не має реального відношення до місцевості і громад.

         Коли ми вже мали готовий проект свого перспективного плану об’єднання територіальних громад, то отримали розробку нашого Інституту. Їхнє бачення розподілу району на територіальні громади дуже гарно наклалося на наші розробки, на те, що ми обговорювали у цьому кабінеті, зі сільськими головами, з радою. Тому це би мало бути зроблено в першу чергу. Не треба боятися людям показати те, що напрацьовано, правильно донести саму ідею. Якщо вона здорова, то люди обов’язково її підтримають.

Найосновнішою причиною буде доїзд до громад, бо сьогодні дороги в катастрофічному стані. Кошти виділялися, в певній мірі розкрадалися. А дороги нікудишні. Як бути з цим питанням у Городоцькому районі?

Стан доріг у нашому районі, як і в нашій області, як у цілому в країні Без того щоб розбудувати інфраструктуру, комунікацій, думати про залучення серйозних інвестицій чи думати про розвиток – не доводиться.

Я вважаю, що до доріг має бути першочергова увага. На жаль, навіть із того, що заплановано на цей рік, а коли я призначався на посаду, то в мене так само інфраструктура, дорожня інфраструктура були одними з пріоритетних завдань, навіть ті кошти, які розподілені через обласний бюджет, це понад 8 млн грн передбачається на три дороги в нашому районі. Я сам виїжджав минулого тижня, приїжджали представники Служби автомобільних доріг, технагляду, депутат-мажоритарник обласної ради Володимир Саган. Усі разом ми виїжджали на ці дороги, аби визначити найбільш проблемні ділянки, які треба робити в першу чергу. Так от навіть ті, здавалося б, немалі кошти – 8,1 млн грн – це мізер. Протяжність дороги Городок – Зелений Гай становить 22 км. Ми визначили там 1 500 м, які ми будемо покривати суцільним полотном. Ще трохи ліквідуємо ямковість. Це при тому, що це максимальний відрізок на тій ділянці, який ми могли визначити. Тому якщо такими темпами рухатися, зрозуміло, що дороги найближчим часом не побудуємо.

Сподіваємося, що залучимо кошти з державного бюджету. У нас визначено дві дороги, такі, як говорять, центральні. Це по трасі Львів ­- Шегині ділянка, яка проходить через Городок протяжністю 7, 5 км (вулиця Львівська). Попередньо виділяли 24 млн грн. Це в цінах грудня минулого року. Я думаю, що на сьогодні тих коштів недостатньо. Ще одна дорога Миколаїв – Жовква. Вона проходить через наш район, через Комарно, Городок. Крижову, Повітне, далі через Львів вона виходить на Жовкву. На цю ділянку попередньо виділяється 22 млн грн. Якщо б хоча ці гроші вдалося взяти з державного бюджету, ефективно використати, то це вже був би якийсь ефект. Є ще кошти, не дуже значні на обслуговування. Є ще кошти в основному бюджеті на комунальні дороги – близько 400-500 тис грн. Попередньо ми за них боремося, кінцево не знаємо, чи їх отримаємо.

Щоб досягти успіху у певному районі, потрібно думати про дохідну частину бюджету. Як вона у вас вирішується. З чого Ви найбільш плануєте дохід до районного бюджету?

Якщо говорити про районний бюджет, то його дохідна частина становить трошки більше 20 млн грн. Близько 99 відсотків дохідної частини формується з податку на доходи фізичних осіб. Чисто арифметично формування цього податку, а відповідно формування дохідної частини, залежить від того, скільки в нас є робочих місць в районі, скільки буде створено нових робочих місць і який рівень заробітної платні.

З приводу зайнятості є проблеми і дуже великі. У нас є кілька ключових підприємств, які готові і створюють робочі місця. Але вони доволі вузькопрофільні. Наприклад, така фірма, як „Бадер Україна”. Це підприємство шиє шкіряні салони для БМВ для Голандії, Англії. „Бадер Україна” – це бренд європейський. Зараз там працює майже 1 200 осіб, ідо кінця цього року працюватиме 1 500. І ще одне підприємство відкрите на 1 тисячу осіб, але воно вже стикається з проблемою нехватки кадрів саме кваліфікації швея. Це нове підприємство вони будуть відкривати ближче до Львова, у Бірках Яворівського району, щоб бути зорієнтованими на ринок праці Львова.

Є ціла низка великих підприємств, які свого часу були зорієнтовані чітко на імпортні операції. У зв’язку із зменшенням імпорту частину людей, які були задіяні, або вивільнюються, або скорочуються. Тому питання створення нових робочих місць залежить від інвестора. Є ряд компаній, які знаходяться на логістичному центрі ”Захід-ресурс”. Я спілкуюся часто з його керівництвом. Вони створюють усі можливості, щоб на їхній території люди створювали свої бізнеси. Є певні перспективи і проекти, що ми думаємо, що найближчим часом кілька сот робочих місць буде відкрито на „Захід-ресурсі”.

Чи є вас програма підтримки малого та середнього бізнесу?

Програми є. Вони декларативні, мізерні за коштами. Але вони не фінансуються навіть і в тому мізерному обсязі.

Друге питання. Якщо говорити про наповнення бюджету, ми говорили про районний бюджет. Але доволі часто я даю оцінку бюджету району. Це консолідований бюджет усіх місцевих бюджетів і первинного рівня. Там ми так само важливу увагу приділяємо тим надходженням, які пов’язані з ефективним використанням земельних ресурсів. Тому що тут так само дуже широке поле для роботи. Якщо ми навчимося гарно працювати з землею, якщо ми будемо гарно добиватися того, щоб вся земля, яка ефективно обробляється, була фіксованою, щоб фіксувалися всі надходження і податки, то в нас є дуже великий резерв для наповнення бюджетів місцевих рівнів. Зараз ми стикаємося з тим, що навіть маючи невеликі запаси у районному бюджеті, ми змушені дотувати із районного бюджету деякі сільські ради.

 

Чи є вашому райони проекти, які впроваджуються за умов співфінансування?

Є проекти. Ці проекти не є кошторисні. Їхні бюджети невеликі. 10, 10 і 15 тисяч доларів, але привабливість їх у тому, що співфінансування передбачається на рівні 20 відсотків з місцевого бюджету. Це трошки краще, тому що на спецфондах у бюджетах розвитку на жаль недостатньо коштів для співфінансування більших проектів. Ми б могли підключати і більші інвестиції, але всі вони передбачають співфінансування. Так само ми маємо проекти, які фінансуються за рахунок обласного бюджету. Там є складнощі, бо співфінансування 50 на 50. Тому ті проекти, які йдуть за програмою розвитку ООН, для нас дуже цікаві. Ці проекти цікаві ще й тим. що там передбачається дуже активна участь громад. Для того, щоб взяти участь у проекті, громади повинні створити громадську організацію, зареєструвати належним чином, громада має акумулювати власних 5 відсотків до цього проекту. Далі громада має контролювати.

Зараз у нас є такий задум, що у межах апарату райадміністрації нам важко залучити молодих людей, які мають відповідний фах і знають мову, для того, щоб працювати з міжнародними фінансами. Ми маємо думку створити у формі громадської організації, яка би займалася залученням коштів у район. Попередні тренінги вже пройшли ті молоді студенти, а хто вже і випускники, які хочуть цим займатися. Це буде цікаво, тому що люди, які будуть працювати у тій громадські організації, вони будуть вести той чи інший проект, вони будуть мати на тому нормальну заробітну платню і здійснювати належний контроль. З іншої сторони, чим більше таких програм їм вдасться зорганізувати, тим більше вони роботи будуть робити, і тим більше будуть отримувати заробітку.

Дякую за розмову. Бажаю успіхів.

 

Прокоментуйте...
Бажаєте аватар? Завантажте на gravatar!